Засуміти, -мі́ю, -єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Іде сумний, понурий... Дивно так засумів.
Кус, -са, м.
1) Кусокъ. Не тягни, Ониську, уса до Іванового куса. Перший кус усьому голова.
2) Немного. Іде Сава з України, юж кус засмутився. ні кус. Ничего; ни мало. Ні кус не помогло.
Лайтук, -ка, м. Молодой козленокъ.
Нажа́рювати, -рюю, -єш, сов. в. нажа́рити, -рю, -риш, гл. Нажаривать, нажарить; напаливать, напалить. От нажарили дванадцять биків.
Наспівати, -ва́ю, -єш, сов. в. наспіти, -пію, -єш и наспінути, -ну, -неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, подоспѣвать, подоспѣть. Аж ось наспіли святки. Раненько вийду, на обід наспіну. 2) Настигать, настичь, догонять, догнать. Оглядав, чи не наспіви погоня. Тут їх доля зла наспіла. 3) Созрѣвать, созрѣть (о многихъ). Полуниці вже наспіли.
Пліснявка, -ки, ж. Болѣзнь языка: молочница, плѣсневица. Пліснявка з язика збіжитъ.
Позасвічуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Зажечься (во множествѣ). Сами свічі позасвічувалися.
Прометний, -а, -е. = промітний. Пилип не те, що Зінець: це валюка, ледащо, нікчемний чоловік, а той — то прометний: у його й хлібця посіяно, і по хазяйству пеклується.
Тисячній, -я, -є. 1) Тысячный, который стоить тысячу.
2) Одинъ изъ тысячи. Не оправдить і тисячнього слова.
Чуханиці, -ни́ць, ж. мн. = чухання. Встрѣчено только въ слѣд. прибауткѣ, употребляемой въ игрѣ нямкало, когда одинъ изъ играющихъ подражаетъ почесыванію. Чухи, чухи, чуханиці, добрі з маком паляниці.
