Бабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. 1) Дѣлаться женоподобнымъ, бабиться, изнѣживаться. Cм. ба́́битися. 2) Набрякать, отекать. 3) Сморщиваться отъ долгаго пребыванія въ водѣ (о человѣч. тѣлѣ). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся.
Брехало, -ла, м. Врунъ.
Бужениця, -ці, ж. = бужанина 1.
Вавчар, -ра, м. Кличка стараго кота. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ).
Додру́жбити, -блю, -биш, гл. Пробыть дру́жбою (Cм. Дру́жба во 2-мъ знач.) до какого либо случая. І ти дружбо, і я дружбо, оба сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби.
Зача́діти, -дію, -єш, гл. Угорѣть.
Їдання, -ня, с. Ѣденіе. Трепав з роботи, з сухоти, з їдання.
Мрі́йниця, -ці, ж. Мечтательница.
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому.
Розсаджувати, -джую, -єш, сов. в. розсади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Разсаживать, разсадить. Молодиць розсадила, де якій як припало. Ой гаю мій, гаю, розсажсний зрідка!
2) Разсаживать, разсадить, разбить, раздавить. Як ми тебе (барило) не випємо, — бодай, тебе розсадило. Розсадили казан.
