Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гострило

Гостри́ло, -ла, с. Приборъ для точенія косы. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 319.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИЛО"
Буяр, -ра, м. Большая лодка.
Відтовкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовки, -вчу, -чеш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.
Гре́чність, -ности, ж. = Ґречність.
Зацмо́кати, -каю, -єш, гл. Зачмокать. Аж руки догори підняли, аж зацмокали. Стор. І. 45.
Ку! меж. = куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Пручатися, -ча́юся, -єшся, гл. Артачиться, упираться, сопротивляться. Ой ну, люлі, не пручайся, коли тобі таке щастя. Чуб. V. 446. Лавися перше мов пручалась, а послі мов угамувалась. Котл. Ен. IV. 38.
Січовик, -ка, м. Житель Сѣчи, запорожець.
Сушник, -ка, м. 1) Усохшія вѣтви на деревѣ. 2) Усохшая часть сада, лѣса.
Терпен, -на, -не. Претерпѣвшій. Хто терпен, той спасен. Чуб. 1. 298.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОСТРИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.