Голя́ I, (-лі ж?) Обнаженная вершина горы. Вх. Лем. 404.

Кволіти, -лію, -єш, гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. Н. п.

Обід 2, -ду, м. 1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. Макс. становити обід. Устраивать поминальный обѣдъ. 2) мн. обіди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Греб. 352. Були вже пізні обіди, а люде з церкви ще не вийшли. Левиц. І. 25. 3) до-обід. До обѣда. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Ном. № 11308. Ум. обідець, обідонько. Рудч. ЧП. 205. Для тебе тещенька обідець готує. Грин. III. 526.

Погарикати, -каю, -єш, гл. Поворчать. Погарикай там, погарикай, — ось я тебе. Мнж. 95.

Рабство, -ва, с. Рабство. О. 1562. IX. 28. Неначе присудили її зумисно на темноту й рабство. Левиц. Пов. 254.

Страждати, -даю, -єш, гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго. Кв.

Топити, -плю, -пиш, гл. 1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша. Мет. 263. 2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить. Шейк. 3) Плавить, растапливать, вытапливать. З вас деруть ремінь, а з їх бувало й лій топили. топити скло. Выдѣлывать стекло. Шух. І. 18. 4) — молоко́. Топить молоко.

Харалужний, -а, -е. Стальной. Харалужний меч. К. ПС. 128.

Ходити, -джу, -диш, гл. 1) Ходить. Не ходи, козаче, по над берегами, не суши дівчини чорними бровами. Н. п. ходи, ходім, ходіть! Иди, пойдемъ, пойдемте! Біжи лишень сюди, Марусечко, до нас! Ходи, не соромся! МВ. І. 17. Ходім повінчаймось, моє серденятко. Мет. 27. Ѣздить въ дорогу. Та вдарили зразу у великий дзвін: се ж по тому чумакові, що ходив на Дін. Рудч. Чп. 157. Плавать по водѣ. Од гатки до гатки ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі. Левиц. І. 94. Вообще двигаться (о снарядахъ, машинахъ). Ходить у ставках спідній навій. Шух. І. 255. 2) Находиться, пребывать. У тяжкому недузі ви ходите. К. ЧР. 194. 3) — в чо́му. Быть одѣтымъ какъ, одѣваться какъ. Ходимо в латаній одежі. Левиц. І. 101. 4) — коло чо́го. Заботиться о чемъ, ухаживать за чѣмъ. У нас не знають, як лучче доглядати худобу, ходити коло неї не вміють. Дещо. У нас, сину, нема коло чого й ходити, нам самим нічого їсти. Грин. II. 72. Хиба ти мужичка, чи що, що б коло свиней ходити. Св. Л. 11. 5) — дитиною. Быть беременной. Борз. у. Я тоді оцією дівчиною ходила. Черн. у. Ні однією дитиною не було їй так важко ходити. Грин. II. 8. А я другою дівчиною ходила, третього дня і знайшла. Г. Барв. 284. 6) — до вітру. Испражняться. Лебед. у. 7) — на́висом біля ко́го. Неотступно ходить за кѣмъ. Н. Вол. у. 8) — під обухом. Находиться подъ страхомъ за свою участь. Н. Вол. у. 9) — по правді. Поступать правдиво, служить правдой. Я кождому було по правді хожу. Федьк. 10) — своїм робом. Дѣйствовать, поступать по своему, самостоятельно. Cм. еще роб. 11) — утяжі́. Быть беременной. Жінка тоді у тяжі ходила. Канев. у. 12) — ходором. Дрожать, быть въ движеніи, волноваться. Плечі й груди аж ходором ходять. Левиц. І. 133. Од гучних мазурок ходять ходором палати. К. Досв. 22. Перед паном Хведором ходить жид ходором, і задком, і передком перед паном Хведірком. Шевч. 138. Дивись, як ходором заходив, мов опарений. Полт. г. Ум. ходи́тоньки, ходуні, ходусі, ходусеньки. Мої любі вечерниченьки! вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4. (Н. п.).

Цурати, -раю, -єш, цуратися, -раюся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. ІІ. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 51.4.