Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гострити

Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. К. Іов. 36. Язики на мене гострять. К. Псал. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 319.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИТИ"
Вируговувати, -вую, -єш, сов. в. виругувати, -гую, -єш, гл. Изгонять, изгнать кого изъ его владѣній.
Виточки, -чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохоть. Вас. 175.
Го́чі, -чей, с. мн. = Очі. Двоє нас, як гочій в лобі. Ном. № 9402.
Захлыстуватися, -туюся, -єшся, гл. Захлебываться.
Здріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Задрожать. Вони собі говорили, що ся не бояли, як уздріли тверду ровту, вони ся здріжали. Гол. І. 175.
Нагада́ти, -ся. Cм. нагадувати, -ся.
Піклуватися, -луюся, -єшся, гл. 1) Заботиться, печься. Та таки й дитина, хоча воно і підросло, та все ж таки треба коло його піклуватись. Шевч. 2) Безпокоиться. Тебе не було, не дуже я за тобою піклувалась. Черк. у.
Повиломляти, -ля́ю, -єш, гл. Переломать, выломать (во множествѣ). Ой сад-виноград повиломляєм. О. 1861. XI. Св. 63.
Понасувати, -ва́ю, -єш, гл. Насунуть, надвинуть (во множествѣ). Понасували шапки аж на вуха. Богодух. у.
Порожнява, -ви, ж. Пустота. І в серці порожняву почуєш. К. ПС. 50.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОСТРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.