Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гострити

Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. К. Іов. 36. Язики на мене гострять. К. Псал. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 319.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИТИ"
До-схочу́ нар. Вволю, сколько угодно. Ком. І. 21.
Засічи́, -чу́, -че́ш, гл. = засікти. Желех.
Знехтування, -ня, с. 1) Небреженіе; порча отъ небрежнаго обращенія. 2) Пренебрежете.
Пастися, -суся, -се́шся, гл. Пастись. Ой пасіться, мої сірі воли! Чуб. V. 55.
Пернач, -ча, м. = пірнач.
Повідщипувати, -пую, -єш, гл. Отщипнуть (во множествѣ). Не забудь же, поодщипуй довгі корінці в росаді, а то капуста дратиметься вгору. Славяносерб. у.
Пообвішувати, -шую, -єш, гл. Обвѣшать, увѣшать (во множествѣ).
Приголубити, -ся. Cм. приголублювати, -ся.
Розсип I, -пу, м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72.
Хвицливий, -а, -е. = брикливий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОСТРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.