Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Гарикання, -ня, с. Ворчаніе, придирчивость.
Дошку́льний 1, -а́, -е́. = дошкульний. Нагачєка-доротяночка не вельми дошкулька: де ударить та по тілі, — розсядеться шкурка.
Забри́зкуватися, -куюся, -єшся, сов. в. забри́зкатися, -каюся, -єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться. Забризкався, захлюстався.
Запільчи́на, -ни, ж. = запілка.
Переверт, -ту, м.
1) Переворота.
2) піти в переверти. Начать кувыркаться. Сміх не реготи, пішла баба в переверти.
3) на переверт пішло́ діло. Пошло наоборотъ.
Перегребти, -ся. Cм. перегрібати, -ся.
Скаучати, -чу́, -чи́ш, гл. = скавучати.
Товчія, -чії, ж. Снарядъ для толченія дубовой коры (у кожевниковъ).
Шпірувати, -ру́ю, -єш, гл. Сѣчь, мучить. Паничі Йвася шпірують — не догодив.
