Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

головник

Головник, -ка, м. 1) = головань 2. Гадяч. у. 2) Убійца. МУЕ. ІІІ. 55. Вх. Зн. 11.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 303.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОВНИК"
Аву́! меж. для выраженія воя собаки, волка. Шейк.
Відстерегтися, (речися), -жуся, -жешся, гл. Быть на сторожѣ. Галиц.
Гугня́во нар. Гнусливо. Як крикне, та ще й гугняво. Стор. І. 253.
Заніма́ти, -ся = займа́ти, -ся.
Лежа́йка, -ки, ж. Рыба Barbus fluviatilis. Вх. Уг. 249.
Муштрави́на, -ни, ж. Военная служба. Шевч.
Незримий, -а, -е. Незримый. І зробився я знову незримий. Шевч.
Прилітувати, -тую, -єш, гл. = прилітати. Вх. Лем. 456.
Приражений, -а, -е. Опаленный солнцемъ. Вх. Лем. 456.
Снітій, -тія, м. Раст. Uredo segetum. Вх. Пч. I. 13. Cм. засніт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.