Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голина

Голина, -ни, ж. Отборный зерновой хлѣбъ (кромѣ овса). Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 300.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИНА"
Ворон 2, -на, -не. = вороний. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.
Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде.
Захожуваты, -жую, -ешъ, гл. = захожаты.
Мере́нька, -ки, ж. = мерест 1. Вх. Лем. 435.
М'я́ко и мня́ко, нар. Мягко. Ум. м'якенько, мняке́нько, м'яке́сенько и мняке́сенько.
Осавул, -ла, м. Есаулъ. Беруть коня осавули, товариство зброю. Чуб. V. 811.
Понахвачувати, -чую, -єш, гл. = понахапувати.
Порозлітатися, -таємося, -єтеся, гл. Разлетѣться (о многихъ). (Кури) порозлітались. Мнж. 2.
Сухоперка, -ки, ж. Рубаха, вымытая наскоро (безъ намачиванія и бученья).
Танжір, -ра, м. = тарілка. Вх. Зн. 68.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.