Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

головайчик

Головайчик, -ка, м. Раст. Trifolium rubens. Лв. 102. Cм. горішина 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 302.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОВАЙЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОВАЙЧИК"
Базі, -зів, м. мн. Разговоръ, росказни. Пора й за роботу, а у його все базі та базі. Екат.
Босоногий, -а, -е. Босоногій. Боги, богині і півбоги, простоволосі, босоногі. Котл. Ен.
Віконечко, -ка, с. Ум. отъ вікно.
Десяти́нний, -а, -е. Относящійся къ десятин'ѣ. Десяти́нний мед. Десятая часть съ продаваемаго меда. Закр.
Кіп, -пу, м. яки́м кі́пом ти міг то учини́ти? Какимъ образомъ, какъ ты могъ. это сдѣлать? Желех.
Косятинець, -нця, м. Родъ растенія. Черниг.
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный. 2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Прошколярувати, -рую, -єш, гл. Пробыть школьникомъ.
Сальце, -ця, с. Ум. отъ сало.
Шпилечок, -чка, шпи́лик, -ка, м. Ум. отъ шпиль.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОВАЙЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.