Вивалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вивалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Вываливаться, вывалиться. Не міг би ти так ізробить, щоб оця стіна вивалилась, то ми б укупі жили.
2) Высовываться, высунуться. Язик вивалився з рота.
Гуцу́льщина, -ни, ж. Мѣстность въ Галиціи (уу. Косивскій, Печенижинскій, Надвирнянскій) и Буковинѣ, заселенная гуцулами.
Ді́верка, -ки, ж. Жена деверя.
Живи́ти, -влю́, -ви́ш, гл. 1) Оживлять, Оставлять живымъ. Мов свята небесна сила, вона серце нам живила. Тих куркоїдів, як жидів, не живили. 2) Питать, кормить, продовольствовать. Хазяйське око товар живить.
Колодочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ колодка въ указанныхъ значеніяхъ.
2) Черенокъ ножа.
3) Подборъ деревянный, обтянутый кожей. Ввійшов молодий парубок в крамній сіренькій козачині, в чоботях на колодочках.
4) Деревянная выпуклая часть сѣделки, — къ ней прикрѣплены металлическія дужки для пропуска черезсѣдельника.
Помазчити, -чу́, -чи́ш, гл. Побить въ кровь.
Порозсмикувати, -кую, -єш, гл. Раздергать (во множествѣ).
Сподок, -дка м., мн. ч. спідки.
1) Та часть курительной трубки, въ которую вставляется чубукъ.
2) Маленькая тарелочка.
3) спідки закладати в хижі. При закладкѣ хаты класть въ углы различныя вещи: зелье, стекло, соль, деньги.
Флигош, -ша, м. Бродяга.
Цицятий, -а, -е. = цяцькатий. Старшая дружка цицята, а другая черевата.
