Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голобриш

Голобриш, -ша, м. Нищій, оборвышъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 301.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОБРИШ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОБРИШ"
Гордува́ння, -ня, с. Дѣйствіе гордящагося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. ІІІ. 233.
Гра́тися, гра́юся, -єшся, гл. Играть, забавляться. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134. З собакою унучок грався. Шевч. 111.
Дє́ меж. Восклицаніе, которымъ останавливаютъ бодающагося вола. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
За́лопом нар. Быстро, стремительно. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Залячи́, -жу, -жеш, гл. = залягти.
Лопуха́тий, -а, -е. Похожій на репейникъ, имѣющій большіе листья.
Плісце, -ця, с. Ум. отъ плесо.
Попожуритися, -рю́ся, -ришся, гл. Попечалиться много. Що вона попожурилась. Г. Барв. 58.
Примовка, -ки, ж. = примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366.
Скобель, -бля, м. Пробой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОБРИШ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.