Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голиця

Голиця, -ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Конст. у. 3) = гонишна сітка. Браун. 13.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 300.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИЦЯ"
Буґа, -ґи, м. = бугай і. Вх. Пч. II. 5.
Дзвони́ця, -ці, ж. и пр. Cм. Дзвіниця и пр. К. ЧР. 84. Чуб. ІІІ. 22.
Иначе нар. = и́нак. Дяче, не буде иначе. Ном. № 1070.
Лу́пень, -пня, м. Ударъ, побои. дати лупня. Дать потасовку. Дав йому лупня добре, — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986.
Лямцеві чоботи. Валенки. Н. Вол. у.
Малолі́т, -та, м. = малоліток. В мене діти-малоліти не здужають в степ летіти. Чуб. V. 827.
М'я́цкати, -каю, -єш, гл. Мять. Сир кочєють і мєцкають у руках, аж вироблю з нею паліницу. Шух. І. 216.
Потрудитися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Потрудиться. 2) Богу потрудитися. Проболѣть. Борз. у.
Проріз, -зу, м. 1) Прорѣзъ. Желех. 2) Дыра во льду. Шух. І. 81.
Уцюрити, -рю, -риш, гл. Шуточно: сумѣть что либо сдѣлать. Е, цієї пісні ми не вітримо. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.