Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Горня́, -ня́ти, с. Горшочекъ. У печі палає полум'є на припічку, на жару горшки й горнята. Ум. Горня́тко. Єсть молоко, — буде і горнятко.
Запоро́жський, -а, -е. Запорожскій. Що дід, а що жид, а що й запорожський козак.
Їжа, -жі, ж. Ѣда.
Корочок, -чка, м. Ум. отъ корок.
Криси, -сів, м. мн.
1) Края горшка, миски. Здавались йому крисами коло горшка, або коло миски.
2) Поля шляпы. В солом'яному брилі з широкими крисами.
3) = крила 7. Ум. кри́сочки. Взели шепочки по за крисочки.
На́їзд, -ду, м. Съѣздъ, наѣздъ. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. —
Погайсати, -са́ю, -єш, гл. Побѣжать, пойти, отправиться. Куди погадаєш, туди й погашаєш.
Уеднати, -на́ю, -єш, гл. Договорить, уговорить. Да покуль батенька я в'єднав, я свою шапочку стер і зм'яв.
Чирч, -ча, м. = черкач.
