Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голити

Голити, -лю, -лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 300.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИТИ"
Воркотун, -на, м. Ворчунъ.
Ґоспо́дарь, -ря, м., ґосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. = Господарь, господарювати. Желех.
Зажахтіти, -хчу, -ти́ш, гл. Завышать, распалиться, начать испускать сильный жаръ, зардѣть (о горящихъ угольяхъ). Зажахтить як жар. К. Дз. 151.
Облапування, -ня, с. Ощупываніе.
Однокрилий, -а, -е. Съ однимъ крыломъ. Желех.
Околичник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность. Шух. І. 277.
Порозголошувати, -шую, -єш, гл. Разгласить (во множествѣ).
Розшрубуватися, -буюся, -єшся, гл. Развинтиться.
Скализуб, -ба, м. Зубоскалъ.
Тирса, -си, ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) Раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.