Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голити

Голити, -лю, -лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 300.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИТИ"
Виявлювати, -люю, -єш, гл. = виявляти. Радощів своїх нікому не виявлює. Г. Барв. 454. Пишучи у Київ у такім гарячім тоні, я виявлював себе аж надто виразно. К. XII. 11.
Ґабзува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Позорить.
Заму́лювати, -люю, -єш, сов. в. заму́лити, -лю, -лиш, гл. Заносить, занести иломъ.
Запу́куватися, -куюся, -єшся гл; Свертываться (о цвѣтахъ). Над вечір перед заходом сонця майже усі квітки запукуються, схиляють свої головки додолу. Подольск. г.
Зорювати, -рю́ю, -єш, гл. Спать на открытомъ воздухѣ. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Кв. II. 41. Літом у нас товар у полі зорює. Борз. у. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34.
Кучечка, -ки, ж. Ум. отъ кучка.
Пораздратовувати, -вую, -єш, гл. Раздражить (многихъ).
Сіделечко, -ка, с. Ум. отъ сідло.
Слина, -ни, ж. Слюна. Твої гроші роскотяться так, як слина. Чуб. V. 1135. Ум. слинка, сли́ночка. Нашому маляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038.
Урожденець, -нця, м. Уроженецъ. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.