Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голити

Голити, -лю, -лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 300.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИТИ"
Бунтувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. ХXIII. 5.
Вити 1, вию, -єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Ном. № 1328. Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49.
Зачу́битися, -блюся, -бишся, гл. Затѣять драку, вцѣпиться въ волоса другъ другу.
Карок, -рку, м. = карк. Казав орел закликати крука до росправи: крука ведут, в карок го б'ют, не дают поправи. Гол. 11. 502.
Лищи́ця, -ці, ж. Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124.
Обмітати, -та́ю, -єш, сов. в. обмести, -мету, -те́ш, гл. Обметать, обместь. І криниченьку обрубить, і василечком обмете. Чуб. ІІІ. 150. Візьми вінок та обмети біля хати. Харьк.
Оттим нар. Поэтому. Оттим би то, панове, треба людей поважати. Н. п.
Пінна, -ної, ж. Водка: пѣнникъ. Котл. Ен. II. 9. Маркев. 169. Ум. пінненька. Тягли тут пінненьку троянці. Котл. Ен. II. 14.
Поперешний, -а, -е. = поперечний. Вас. 149.
Хробот, -ту, м. Хрустѣніе, трещаніе. Вх. Зн. 54.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.