Дої́жно нар. Сытно, достаточно ѣды. Чи доїжно, чи доліжно тобі?
Злячи, -жу, -жеш, гл. = злягти.
Люд, -ду, м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Вона стане на користь людові нашому. Люд вже здавна коверзує — з того лихо плазує.
Огурятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. огуритися, -рюся, -ришся, гл. Упрямиться, заупрямиться, противиться, воспротивиться. Щоб козак в військо ходить не огурявся.
Порічанин, -на, м. Прирѣчный житель.
Спусковатий, -а, -е. О палкѣ, бревнѣ: суживающійся къ концу.
Тенетка, -ки, ж. Сильно поношенная рубашка. Тенетки нема на хребті, а ще бач.
Трудитися, -джу́ся, -дишся, гл. Трудиться, работать. Хто трудиться, той не журиться.
Чесати, -шу́, -шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Чеше, як мачуха. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Меч-самобієць чесав уже його військо.
Шандриця, -ці, ж. Часть крыла вѣтряной мельницы. Залюб.
