Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голо

Голо нар. 1) Голо, обнажено. 2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178. 3) грошей голо. Нѣтъ денегъ. Хоч грошей, каже, і голо, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 301.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛО"
Анталю́з, -за, м. Серебряная монета, получившая, путемъ особыхъ пріемовъ владѣльца ея, чудесную силу возвращаться къ хозяину (въ нар. повѣрьяхъ). Чуб. ІІІ. 23. Cм. інклю́з.
Вигикнути, -ну, -неш, гл. Икнуть. Дай, Боже, легенько вигикнути. Ном. № 365.
Вільховий, -а, -е. Ольховый. Наліг, як на вільхову довбню. Ном. № 10020.
Гора́зд, -ду, м. = Гаразд, -ду.
Лагодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Собираться, готовиться. А я оце лагодився до вас іти. Кобел. у. Почали лагодитись, зарані виїхали. МВ. ІІ. 94. Парубки лагодяться у танець. Федьк. 2) Починяться. 3) Мириться. Лагодимось, нівроку, як кіт з собакою.
Неживий, -а́, -е́ Неживой, мертвый.
Патлатий, -а, -е. Длинноволосый, косматый. Неси, Боже, патлатого, щоб було за віщо скубти. Чуб. І. 245.
Телєчер, -ра, м. = телятник 1. Шух. І. 190,
Толочанин, -на, м. Работающій въ числѣ другихъ толокою. Чуб. VII. 377.
Черпіта, -ти, ж. Хохлатый жаворонокъ, Alauda cristata. Cм. черпітиха и чорпіта.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.