Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гойниця

Гойниця, -ці, ж. Цѣлебное средство. Травиця-гойниця.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЙНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЙНИЦЯ"
Витрибки, -ків, мн. Негодные отбросы? За вибірки дасть Бог витрибки. Ном. № 4619.
Дертя́ний, -а, -е. Изъ дерт'и.
Жрець, жерця́, м. Жрець. Жерці і ликторі стоять. Шевч. 607.
Залу́па, -пи, ж. Залупа.
Колудрабок, -бка, ж. Часть сновальницы: каждая изъ двухъ поперечныхъ пластинъ, въ которыхъ укрѣплены колышки. Шух. І. 150, 151. Cм. оснівниця.
Комірниця, -ці, ж. Квартирантка. Вх. Зн. 27.
Позгасати, -сіємо, -єте, гл. Погаснуть, потухнуть (во множествѣ).
Прийдячка, -ки, ж. То-же, что и приблуда (о женщинѣ). Конст. у.
Сердечне, сердечно, сердешне, сердешно, нар. Искренно. Ой любилося двоє дітей сердешне. Чуб. V. 372.
Удова, -ви, ж. Вдова. Борщ без каші вдовець, а каша без борщу вдова. Ном. № 12319.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЙНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.