Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виплив

Виплив, -ву, м. 1) Истеченіе, изліяніе. 2) Истокъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 177.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПЛИВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПЛИВ"
Граба́рка, -ки, ж. 1) Тачка, повозка для возки земли. 2) Артель землекоповъ съ тачками. 3) Земляная работа.
Гріло, -ла, с. Громадина. Там таке гріло, ця баба. Лубен. у. Ув. Грі́лище.
Заска́би́ти Cм. заскаблювати.
Нищун, -на́, м. Нищій; попрошайка. Як пробували вік свій нищунами, так з голоду та з нужди й помрете. К. ПС. 84.
Ніжка, -ки, ж. 1) Ум. отъ нога. 2) Ножка мебели, снаряда.
Погурчати, -чу, -чиш, гл. = погуркотіти.
Пообпаскуджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Обгадиться (о многихъ).
Струхнути 2, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. І. 138.
Сядати, -да́ю, -єш, гл. = сідати.
Шнурувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Шнуровать, зашнуровывать. На ножейках мат шнуровані дітки. АД. І. 43. 2) Увязывать веревками.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИПЛИВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.