Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випозичити

Випозичити, -чу, -чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать въ займы.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПОЗИЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПОЗИЧИТИ"
Відкудовчити, -чу, -чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
Неправда, -ди, ж. 1) Неправда, ложь. А неправда ж! я того не казав. 2) Несправедливость. Уступіться від мене всі, що робите неправду. Єв. Л. XIII. 27. Всякая неправда — гріх. Ном. № 102. Ум. неправдонька. Неправдонька ваша. Рудч. Чп. 90.
Повиривати, -ва́ю, -єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м'ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.
Повитолочувати, -чую, -єш, гл. Вытоптать (растенія, во множествѣ). Таке мені горе: чиїсь коні повитолочували і ячмінь, і пшеницю. Славяносерб. у.
Полицейник, -ка, м. = полиціян. Гол. Од. 14.
Постіл, -тола, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Н. п. (О. 1861. II. Объясн. слов.). 6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. КС. 1893. V. 280. О. 1861. X. 127. На козакові постоли в'язові. АД. І. 168. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Ном. № 2840. Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. Чуб. V. 216. постоло́м добро́ возять, носять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. ЗОЮР. II. 12. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. (Шух. І. 161, 162), деревянной лопатки (Шух. І. 164), конца ружейнаго приклада. (Шух. I. 229). 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Шух. І. 104. Cм. ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. Шух. І. 165. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Шух. 1. 305, 306. Cм. токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. КС. 1893. VII. 47. Ум. постоле́ць, постолик. Ув. постоли́ще. Чуб. III. 158. Вербові постолища. Грин. III. 98.
Пральник, -ка́, м. = праник.
Прожогом нар. Стремглавъ, опрометью. Не роспитавшись броду, не лізь прожогом в воду. Посл. Собаки сунулись прожогом до мене. Черк. у.
Розбіль, -болю, м. Заболѣваніе. До ростріску, до розболю будеш жати. Вх. Зн. 61.
Цькування, -ня, с. Травля собаками.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИПОЗИЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.