Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випозичити

Випозичити, -чу, -чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать въ займы.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПОЗИЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПОЗИЧИТИ"
Багатіння, -ня, с. Обогащеніе.
Безоборонний, а е Беззащитный. К. МБ. ХII. 266. Оборонив сиріт безоборонних. К. Іов. 61.
Брескиновий, -а, -е. Абрикосовый. Цвітуть сади брескинові та виноград має. Вінок. 114.
Нацюцяти, -цяю, -єш, гл. Дѣтск. Намочить. Зміев. у.
Ремесниця, -ці, ж. Ремесленница. Конст. у.
Сповідник, -ка, м. Исповѣдующій. Воно й сповідники оті у Київі грошей дуже багато мають, бо скільки людей висповіда. Канев. у.
Тепліти, -лію, -єш, гл. Теплѣть.
Упаковувати, -вую, -єш, сов. в. упакувати, -кую, -єш, гл. Упаковывать, упаковать. Впаковую свої книжки й папери. К. Дз. 132.
Уседіти, -джу, -диш, гл. = усидіти. От кабан не уседів, повернувсь. Рудч. Ск. І. 26.
Чернява, -ви, ж. Чернь, толпа народа. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИПОЗИЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.