Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випханець

Випханець, -нця, м. Насильно удаленный, изгнанный. Одесс. у. (Залюбовск.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 180.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПХАНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПХАНЕЦЬ"
Безувірський, -а, -е. = безувірний. Я дав їм займища на землях безувірських. К. Псал. 242.
Гойдойка, -ки, ж. (Черниг.), гойдочка, -ки, ж. (Левиц. Пов. 135). Качель.
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
Гряді́ль, -ля, м. = Граділь. Угор. Вас. 199.
Завікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк.
Лужо́к, -жка, м. Ум. отъ луг.
Надима́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. наду́ти, -дму, -ме́ш, гл. Надувать, надуть.
Постогнати, -гну, -неш, гл. Постонать нѣкоторое время.
Сухітка, -ки, ж. Ум. отъ сухота.
Татараковий, -а, -е. Относящійся къ татараку. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИПХАНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.