Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випрохувати

Випрохувати, -хую, -єш, сов. в. випрохати, -хаю, -єш, гл. = випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 179.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПРОХУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПРОХУВАТИ"
Ґрунті́вка и грунті́вка ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять. О. 1862. VIII. 7.
Кахи меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! Н. п. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165.
Обцірклювати, -люю, -єш, гл. Обвести кругъ.
Повимітати, -та́ю, -єш, гл. Вымести (во множ.). Левиц. І. 54. Світлоньки повимітай. АД. І. 297.
Поливайчик, -ка, м. Эпитетъ дождя: поливающій. Ой дощику поливайчику, поливай, поливай! Чуб. III. 166.
Солонцюватий, -а, -е. Солончаковый. Херс.
Спорзнитися, -нюся, -нишся, гл. Оскоромиться. Вх. Зн. 66.
Сточник, -ка, м. Рѣзчикъ-артистъ; такъ называютъ гуцульскихъ артистовъ-рѣзчиковъ но дереву, изготовляющихъ художественныя издѣлія. Шух. I. 301, 304, 246, 247.
Шлак, -ку, м. Кромка сукна. Желех. Гол. Од. 55.
Шрубка, -ки, ж. Гайка къ винту. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИПРОХУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.