Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випручувати

Випручувати, -чую, -єш, сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 180.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПРУЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИПРУЧУВАТИ"
Видрібцем нар. Мелкими шажками. Видрібцем виступати.
Ґудзо́ла, -ли, ж. = Ґруля. Вх. Лем. 408.
Досто́йність, -ности, ж. Достоинство. Башт. 12.
Досту́кати, -ся. Cм. достукувати, -ся.
Загрі́лий, -а, -е. Согрѣвшійся.
Обіссати, -ссу, -ссеш, гл. Обсосать.
Прочитан, -ну, м. Раст. Hedera helix. Вх. Пч. II. 32.
Токарювати, -рюю, -єш, гл. Заниматься токарствомъ.
Упімнути, -ся. Cм. упоминати, -ся.
Чингал, -ла, м. Кинжалъ. Тільки й зоставили собі по чингалу, про всякий случай, од звірюки. Стор. II. 12.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИПРУЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.