Зга́рище, -ща, с. Пожарище.
Клювати, -клюю́, -єш, [p]одн. в.[/p] клюнути, -ну, -неш, гл.
1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Списав спину, що й курці нігде клюнути.
2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють.
На́їзд, -ду, м. Съѣздъ, наѣздъ. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. —
Поопинятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Очутиться (о многихъ).
Потирити, -рю, -риш, гл.
1) Потащить.
2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире.
Приготуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Приготовиться.
Проспівати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Пропѣть. Раз проспівав: не чує котик.
2) За пѣніемъ утратить. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала.
Улягати, -гаю, -єш, гл. Мчаться (о лошадяхъ, охотн. собакахъ, волкахъ). Стриже сіренький (заєць) степом, тільки хвостиком киває, вона (собака) за ним так і уляга, так, здається, от-от ухопить. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зайця: один біжить..., а далі другий як уляже: от-от нажене.
Цід, -ду, м. Ферментъ для тѣста, приготовляемый изъ отрубей. Ми проскурки було на ціду печемо.
Цуп! меж. Цапъ! Цуп-луп та й в кишеню.
