Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Забала́мкати, -каю, -єш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ, о маленькомъ церковномъ колоколѣ).
Кавурник, -ка Большой палець (въ загадкахъ).
Купаловий, -а, -е. Относящійся къ купалу, купальскій. Купалове огнище.
Мло́їти, -їть, гл. безл. Тошнить. Млоїть мене та й млоїть.
Наму́читися, -чуся, -чишся, гл. Намучиться, измучиться. Доки не намучиться, доти не научиться.
Незгодонька, -ки, ж. Ум. отъ незгода.
Обручатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. обручи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Обручаться, обручиться. Як би дав Бог, щоб я з нею шлюбом обручився.
Плетюга, -ги, ж. Лгунъ.
Прокусити Cм. прокушувати.
