Закля́сти, -ся. Cм. заклинати, -ся.
Каптіти, -пчу, -тиш, гл. Скряжничать. Гроші все збіра, каптить.
Марнотра́вний, -а, -е. Расточительный.
Обпірати II, -ра́ю, -єш, сов. в. обіпрати, обперу, -реш, гл. — кого. Стирать, постирать бѣлье чье. Діти мої, дітенята, люта зіма буде, а хто мене, стару матір, обпірати буде? Та їх (діти) треба обшить, треба облатать, треба й обіпрать.
Переметати, -мечу, -чеш, гл. Перебросить. А я тую річку човном перемечу.
Повідші́птувати, -тую, -єш, гл. = Повишіптувати.
Попротив нар. = проти. Ще, каже, попротив себе не вишукав.
Товпига, -ги, об. Толстый, неуклюжій человѣкъ. А вже товпига і та.
Укладати, -даю, -єш, сов. в. укласти, укладу, -деш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» 2) Возлагать, возложить. Терновий вінок на голову вкладають. 3) Закладывать, заложить, занимать, занять мѣсто положеннымъ. Було хлібами столи й лавки так і вкладу. 4) Укладывать, уложить. Уклав дитину спати. 5) Только сов. в. уложить, убить. З лихими, — коли їх не вкладеш, то вони тебе вложать. Трьох (жовнірів) уклав, а двоє втекло. 6) Съѣдать, съѣсть. Уклав вареників з півсотні. укласти ціну. Назначить цѣну. Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали, ой уклали, вклали ше й зложили на двадцять червонців, на чотирі.
Хаптурувати, -рую, -єш, гл. = хавтурувати.
