Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

січовик

Січовик, -ка, м. Житель Сѣчи, запорожець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 129.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІЧОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІЧОВИК"
Акто́рський и актьо́рський, -а, -е. Актерскій. Желех.
Деренчли́вий, -а, -е. Дребезжащій.
Джигну́ти Cм. Джигати.
Замітки́й, -а́, -е́ Примѣтный.
Корівка, -ки, ж. Ум. отъ корова. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.
Потрухнути, -ну, -неш, гл. Сгнить (о деревѣ). Потрухли чумацькі вози і занози. Ком. Пр. № 1271.
Ратиця, -ці, ж. 1) = ракотиця. 2) = рак 3? Ум. ратичка. Поприроблюють до підошов (рибалки) залізні ратички та й ходять по льоду безпечне. Черк. у.
Решетище, -ща, с. Ободъ въ рѣшетѣ.
Скиндяк, -ка, м. Лента. Ум. скиндячо́к.
Стрінути, -ся. Cм. стріти, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СІЧОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.