Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сказити

Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 130.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКАЗИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКАЗИТИ"
Бездолець, -льця, м. Несчастный человѣкъ. Желех.
Де́ржално, -на, с. Рукоятка, ручка. Ном. стр. 287. Мир. ХРВ. 9. У топора — топорище. Сим. 24.
Зеленоо́кий, -а, -е. Съ зелеными глазами. Гойдаються на зелених вербахъ зеленоокі русалки. Левиц. І. 97.
Зелі́нка, -ки, ж. У горшечниковъ: зеленая мѣдная краска. Канев. у.
Кагала, -ли, ж. = кагал 4. Тим уже кагала така дітей. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пішак, -ка, м. 1) = піхурка. Угор. Вх. Зн. 49. 2) Пѣшій работникъ. О. 1862. IV. 93. 3) Пѣхотинецъ. К. Досв. 9.
Подвижницький, -а, -е. Подвижническій. Мощам подвижницьким молитись. К. МБ. II. 123.
Понедужати, -жаємо, -єте, гл. Заболѣть (о многихъ). Дівчата аж понедужали за ним. Шевч. 569.
Спілкування, -ня, с. Сношеніе, общеніе.
Трумбітати, -та́ю, -єш, гл. = трембітати. Та і возьмуть требіточки та ще й трумбітають. Гол. II. 355.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКАЗИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.