Бовкало, -ла, с.
1) Языкъ у колокола.
2) Глупый болтунъ.
Витирач, -ча, м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку.
Го́стро нар. 1) Остро. Гостро ніж нагострений. 2) Рѣзко. Гостро говорить. 3) Пристально, проницательно. Дідуган гостро на мене глянув.
Загонистий, -а, -е. 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере.
2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги.
3) Увлекающійся.
Запрячи́, -ряжу́, -же́ш, гл. = запрягти.
За-Що-Раз нар. Постоянно, всякій разъ. За-що-раз дощ зачинається з тії закутини.
Опонець, -нця, м. Раст. вьюнокъ, convolvulus.
Перебуватися I, -ва́юся, -єшся, сов. в. перебутися, -будуся, -дешся, гл. Обходиться, обойтись. Може тобі борошна? — Та я й своїм перебудусь. Викрутнями перебувається.
Фелеґа, -ґи, ж. Рваный сердак, вообще изорванная штука одежды.
Харчувати, -чую, -єш, гл.
1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували.
2) харчуйте здорові! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас.
