Бунтування, -ня, с. Возмущеніе, непокорность, мятежъ. Переказ.... про Мертве Море, що ніби під його водами сидять велетні за бунтування проти Бога. К. Іов. 56.

Їй-бо, їй-Богу. = Єй-Богу. Ном. № 4356, 6298.

Крутий, -а́, -е́ 1) Крутой. Буду крутії гори копати. Мет. 2) Сильно загнутый. Молодик-гвоздик! тобі — на уповня, мені — на здоров'я; тобі круті роги, мені чорні брови. Ном. № 286. Поцілуй же мене... у крутий усок. КС. 1882. X. 27. крутий ряд. Весенняя игра дѣвушекъ, въ которой цѣпь играющихъ извивается заворотами и зигзагами. Kolb. І. 176. 8) Густой. Наварила каші крутої. Грин. І. 88. Круті яйця. 4) Крѣпкій, твердый. На круте дерево крутого клина треба. Чуб. 1. 239. А вгризніте, яка (картопля) крута. Г. Бар. 428. Ой маю я, моя мати, нагайку крутую. Н. п. 5) Трудный, тяжелый. Еге, одвітує Білозерець, крута година наступила. К. ЧР. 302. 6) Трудно разрѣшимый, трудно усвояемый (о словѣ, напѣвѣ) Уман. у. Крута загадка. Крута пісня. Круте слово. Не круте ймення, та забула. Павловгр. у. 7) крута голова = крутоголов. Вх. Лем. 428. 8) крута м'я́та. Раст. Курчавая мята, Mentha crispa. Вх. Лем. 428. Ум. крутенький. Крутенькую загадку нашим ти задав панам. Котл. Од. 489.

Ми́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. Чуб. V. 137. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. К. Іов. 30. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать. Добра мисливши й люблячи щиро. МВ. ІІ. 81. Лиха мислити. Недоброжелательствовать, желать зла. Свій своєму лиха не мислить. Ном. № 9443.

Морґо́вий, -а, -е. Морговый.

Поосідатися, -даємося, -єтеся, гл. Тоже, что и осістися, но о многихъ.

Пробиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. пробитися, -б'ю́ся, -єшся, гл. 1) Пробиться, протиснуться, выйти наружу. До Бога не підскочиш, в землю не проб'єшся. Ном. № 2033. З очей не пробилась ні одна сльозина. Стор. МПр. 23. Пробилась я на якусь поляну, аж там людей ціла мгла. Г. Барв. 352. 2) Пробивать, пробить, прокалывать, проколоть себѣ какую либо часть тѣла. Бугай погнався за собакою та й пробився (на кілок). Мир. ХРВ. 130.

Просо, са, с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса. Поля засѣянныя просомъ. 3) просо дике. Раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8. 4) просо турецьке. Раст. а) = просо дике. Вх. Пч. І. 8. б) Sorghum vulgare. Херс. 5) про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. Ум. прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.

Скнара, -ри, об. Скупецъ, скаредъ, скряга. К. ЦН. 176. Г. Барв. 455.

Упадати, -даю, -єш, сов. в. упасти, упаду, -деш, гл. 1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97. 2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41. 3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790. 4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибував, у ноги впадає. АД. І. 216. упасти в тісну діру. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гаразд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. вона йому впала в око. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12. 5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103. 6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадав. 7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558. 8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала. 9) — на що. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. упадає на силі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113. 10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. мн. І. 27. 11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. на моє сло́во впало. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у. 12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257. 13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грип. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у. 14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.