Бунька, -ки, ж. Глиняный сосудъ, родъ кувшина съ узкимъ горлышкомъ.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Зоброкувати, -ку́ю, -єш, гл. — обрік. Исполнить данный обѣтъ, наложенную на себя эпитимію. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити Бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати.
Кривдонька и кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.
Крутай, -тая, м. Раст. Echinops Rirto L.
Помана, -ни, ж. Родъ кулича (поминальнаго) съ крестомъ.
Помисел, слу, м. Помышленіе. Щоб з нею одружитись... то я того і в помислі не мав. Чи нема в його помислу, щоб — нехай Бог боронить — самому собі смерть заподіять.
Порозцвірінькуватися, -куємося, -єтеся, гл. О воробьяхъ: раскричаться.
Скорсина, -ни, ж. Часть дерева, употребляемая на полозья.
Щамбити, -блю, -биш, гл. Щепать.
