Гладкий, -а, -е. 1) Гладкій, ровный. Скоро їх Бог скарає на гладкій дорозі. 2) О посудѣ: одноцвѣтный. 3) Жирный, полный, толстый. Чому козак гладкий? Наївсь, заснув, та й нема гадки. Гладкий аж шкура тріщить. Ум. гладенький, гладесенький. Сравн. степ. гладший.
Грясти́, гряду́, -де́ш, гл. 1) Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. 2) Заимствовано изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично.
Дерева́ч, -ча́, м. 1) Насѣк.: а) Дровосѣкъ, скрипунъ, Cerambyx. б) Hylotrupes bajulus. 2) Дятелъ.
Завиня́тко, -ка, с. Узелокъ, свертокъ. Вештатись по Божому світові із палицею в руках, а завинятком на плечах.
Зп.. = сп..
Маруча́ти, -чу, -чиш, гл. = мурчати.
Одужувати, -жую, -єш, сов. в. оду́жати, -жаю, -єш, гл. Выздоравливать, выздоровѣть. Нехай одужає і буде жива. Хворого-недужого як помаслосвятять, та як одужа, то тоді вже неможна йому лихословити.
Плющити, -щу, -щиш, гл. Закрывать глаза. Плющить він очі.
Повеселіти, -лію, -єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселымъ. Іван повеселів, хоч і охляв уже, не ївши три дні.
Попинка, -ки, ж. Епитрахиль. Висповідай мене, попе, під попитою.
