Заборошни́ти, -ся. Cм. заборошнювати, -ся.
Зоставатися, -таю́ся, -є́шся, сов. в. зостатися, -нуся, -нешся, гл. = зіставатися, зістатися. То був волом, а то не хочеш зостатися конем. — кого. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь.
Капслевий, -а́, -е́ Пистонный (о ружьѣ).
Кітлярка, -ки, ж. Жена мѣдника. Ум. кітля́рочка. Моя мати не кітлярочка, я не кітлярчина дочка. Я кітлів не латала, щобим по грошу брала.
Мизе́рний, -а, -е. 1) Убогій, бѣдный. Смиренного возносить на високість, мизерного із нужди визволяє. 2) Жалкій, несчастный, бѣдственный; ничтожный. Приїхало сюди воно на окономію недавно, таке миршаве, обшарпане, мизерне, замліле. 3) Болѣзненный, худой, тощій. Нігде не видко було ні одного блідого, мизерного лиця.
Наньма́ти, -ма́ю, -єш, гл. = наймати.
Нічогий, -а, -е. 1) Плоховатый. Брати взяли собі лучних (коней), а дурню остався на(й)гірший, нічогий.
2) Сносный. Наш господарь чоловік собі нічогий.
Оказуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. вказатися, -жуся, -жешся, гл. Отзываться, отозваться, объявиться, показаться. Я до нього: хто там? Окажись — хто! — Не обзивається.
Посміх, -ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. З посміху люде бувають.
2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила.
Рухлий, -а, -е. Рыхлый. Земля рухла, скоро копається.
