Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Зазелени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать зеленымъ, выпачкать въ зеленую краску.
За́ким нар. = заки. Заким сонце зійде, роса очі виїсть. Заведу тебе в чужу (хату), заким свою збудую.
Змалювати, -люю, -єш, гл. Списать, написать, изобразить (красками, словомъ, мыслью). Та коли б була знала та з тобою не стояла, то б я собі була малярика мала, я б своє личенько тоді змалювала. Поки Бога змалюєм, то чорта звоюєм. Була чорнява, в рум'янцях, уста червоні... змалювати б таку та дивитись. Ізмалювавши себе в своїй голові на поштарських, тільки погукував: «торкай!»
Млина́рь, -ря́, м. Мельникъ. У млині з млинарем спав.
Огнина, -ни, ж. Искра.
Порохня, -ні́, ж. Труха, сгнившее дерево. Такий старий, що й порохня сиплеться, (Комора) похилилась і порохнею взялась.
Поцвяхувати, -ху́ю, -єш, гл. Обить гвоздиками для украшеніи.
Стеблистий, -а, -е. Съ большимъ стеблемъ. Широке поле, жито густеє, коренистеє, стеблистеє.
Тройчистий, -а, -е. 1) Троичный.
2) тройчи́сте зілля. Раст. Lotus corniculatus L. Употребляется отъ водобоязни.
