Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Валюшник, -ка, м. = валюша.
Зи́з, -за, м. 1) Косой, косоглазый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога. зи́зом диви́тися. Искоса посматривать.
Кабат, -бата, м. 1) Куртка, солдатскій мундиръ. Ой вийду я з хати та й стану гадати: коби то не зброя, не білі кабати. Ой маю я кабат, зброю, — буде в чім ходити. . 2) У женщинъ — юбка. 3) кабата пійти́. Перекувыркиваться. Пострілений заєць кабата пійшов. Ум. кабатик.
Кади и кадивай, нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи.
Позоряти, -ря́ю, -єш, гл. ? Ой всі поля самарськії позоряли, тільки вони не зоряли, що в річки Са марки, а в кринички Салтанки, де три терни дрібненьких, де два байраки зелененьких.
Походжати, -джа́ю, -єш, гл. Похаживать. Косарики косять, а вдівочка походжає, дрібними сльозами покоси поливає.
Рачачий, -а, -е. Рачій, принадлежащій раку, относящійся къ раку, изъ раковъ сдѣланный. Рачача нога. Очі.... рачачі.
Сажавка, сажалка, -ки, ж. = сажавка. Сажалка була, — калина кругом понависала так рясно, як дівочі сльози. Викопали сажалку.
Утлий, -а, -е. 1) = вутлий. Утлий на мороз.
2) утлий. Плохой.
