Безнадія, -дії, ж. = безнадійність. В очах безнадія світиться.
Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл.
1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Тріску на одвірку вилупила.
2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. Вилупила вона ту дитину.
3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш.
4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран.
Вихилити, -ся. Cм. вихиляти, -ся.
Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Треба табак одволожити. 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Cм. прим. при словѣ Відволога.
Звінча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться. Я з дороги повернуся та й з тобою звінчаюся.
Ймовірний, ймя́ти и пр.. Cм. імати, імовірний и пр.
Оксамитка, -ки, ж. Бархатка. Чорна оксамитка.
Падатися, -даюся, -єшся, гл. = падати 5. Дуже любила надаться коло нас.
Переморозити, -жу, -виш, гл. Переморозить.
Татко, -ка, м.
1) Ум. отъ тато. Благословилась Марусенька да у свого татка на посадоньку сісти.
2) Священникъ.
