Борідка, -ки ж?. 1), Ум. отъ борода. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. 2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. 3) Щетка на ногѣ лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). 4) = бородиця 4. 5) — царська. Раст. Mirabilis jalapa L. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі.
Каменистий, -а, -е. Каменистый. Инше ж (зерно) упало на каменистому.
Мотлоши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Превращать въ хламъ, въ куски. 2) Колотить. Мотлошив мене.
Підстрішшя, -шя, с. = підстріха.
Потовпити, -плю, -пиш, гл. Умѣстить, помѣстить.
Потуманити, -ню, -ниш, гл. Одурачить (многихъ).
Принц, -ца, м. Принцъ. На тім весілю принци з єнчих землев били.
Табачників, -кова, -ве Относящійся къ табачнику, принадлежащій ему.
Ухнути Cм. ухати.
Цілник, -ка, м.
1) Земля, не тронутая вглубь (напр. копаньемъ), а только сверху (напр. вспашкой).
2) цілником поїхати. Поѣхать полемъ, а не дорогой.
