Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гірло

Гірло, -ла, с. Гирло, одно изъ устьевъ рѣки. Браун. 5, 6. Друге (судно) дунайське гірло пожерло. АД. І. 188. З Дніпрового гірла широкого випливали. Шевч. 255. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю, свої гірла прочищає, Лиманові закидає. Грин. ІІІ. 592.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 286.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІРЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІРЛО"
Закорю́чити, -чу, -чиш, гл. Загнуть крючкомъ. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. МПр. 156.
Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Моркоті́ти, -кочу, -ти́ш, гл. Бормотать. Жид хату закладав, то моркотить (Богу все молиться). Ном. № 898.
Недотика, -ки, ж. 1) Недотрога. Отто яка недотика. Шевч. 2) Раст.: Impatiens noli me tangere.
Пацикілок, -лка, м. Небольшой колъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Перекликання, -ня, с. Перекликаніе. Перекликання людей, що заблудились в горах. Левиц. Пов. 136.
Плюгаш, -ша, м. = плюгавець. МВ. (КС. 1902. X. 152).
Потопельник, -ка, м. Утопленникъ. Шух. І. 42. 182.
Притуманювати, -нює, сов. в. притуманити, -нить, гл. безл. Затуманивать, затуманить, покрыть туманомъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило. Грин. III. 164.
Халаща, -щі, ж. = хмиз. Вх. Лем. 478.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГІРЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.