Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гільцем

Гільцем нар. гільцем голий. Совершенно неимущій; голъ, какъ соколъ. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІЛЬЦЕМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІЛЬЦЕМ"
Зак нар. = заки.
Зачми́хати, -хаю, -єш, гл. Зафыркать. Зачмише як кабан. О. 1862. Н. 64.
Лежу́н, -на́, м. = лежень 1. Чуб. I. 262.
Маку́луватий, -а, -е. Неповоротливый, увалень. Мнж. 185.
Му́до, -да, с. Ядро (у мужчины, самца). Желех.
Нази́мий, -а, -е. = назімий.
Наступник, -ка, м. Преемникъ.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена. Мнж. 189.
Примулити, -лю, -лиш, гл. Занести иломъ. Зверху листом припадена, з споду мулом примулена. Гол. І. 235.
То-що. Cм. то.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГІЛЬЦЕМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.