Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. Громада одвістила..., що Микола добра людина. Ні, — одвістив.
Ги.. Если нѣтъ слова на ги,. Cм. на гі.
Зась! меж., выражающее запрещеніе: нельзя! не смѣть! Що попові можна, то дякові зась! Очима їж, а рукам зась! Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Иногда употребляется въ видѣ существительнаго: Нить, бо пику натовчу!... А зася до пики ти не знаєш?
Насущний, -а, -е. Насущный. Як то тяжко той насущний люде добувають.
Поквап, -пу, м. Поспѣшность.
Радість, -дости, ж. Радость, удовольствіе. Старість не радість. Лиха та радість, по котрій смуток настукає. Ум. радо́сточка. Тепер мі братчик з війни приїхав, та привіз мені три даруночки, три даруночки — три радосточки: одну мі радість....
Устодолитися, -люся, -лишся, гл. Установиться (о погодѣ). Дощі й непогоди: не устодолиться ніяк. Швидко місяцеві кватиря, — може устодолиться.
Фуярити, -рю, -риш, гл. Говорить, дѣлать глупости.
Шторхати, -хаю, -єш, гл. = штурхати.
Щипапіча, щипипіча, -чі, ж. = щипак 2.
