Відтіль, відтіля, нар. = відти. Втри вирви вигнали відтіль. Він відтіля не втече.
Ду́мний, -а, -е. 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами?
Заполочни́й, -а́, -е́ Изъ цвѣтныхъ бумажныхъ нитокъ; вышитый цвѣтными бумажными нитками. Тепер шийте заполочний стовпчик. Це більова лиштва, а це заполочна.
Зашмали́ти, -лю́, -лиш, гл. Подвергнуть загару, обжечь.
Кукунець, -нця́, м. ? Cм. куконочка.
Лощовина, -ни, ж. Лощина.
Палій, -лія, м.
1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида.
2) = паликопа.
Повіка, -ки, ж. Вѣко. Трудно сльозам ради дати, коли сами ллються. Нехай ллються річеньками, най (не) сохнуть повіки, — колись мила рученьками утре їх навіки.
Потрохи, потро́ху, нар. Понемногу. Пара робиться туманом і потроху піднімається вгору. Ум. потрошку, потрішки, потрошечку. Бог дав їй усякої пашні потрішки.
Тяжар, -ра, м. = тягар. Лиш один тяжар маю на серці.
