Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Глимнути, -мну, -неш, гл. = глипнути. Як глимне він на мене, то аж холод по за шкурою ходить.
Гнилля, -ля, с. Гниль. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.
Гу́чність, -ности, ж. Звучность, звонкость.
Знебожитися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало».
Наку́щитися, -щуся, -щишся, гл. Расти кустомъ. Накущилось жито.
Парування, -ня, с. 1) Выдѣленіе пара. 2) Соединеніе въ пары; спариванье. 3) Женитьба, вступленіе въ бракъ. Витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування. Ум. паруваннячко. Через теє паруваннячко утеряла дівуваннячко.
Плісня, -ні, ж. 1) Плѣсень. 2) = плішня.
Пташка, -ки, ж.
1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. В полі пташки літають, веселенько співають. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Ой мамко, пташко!
2) — божа. Пчела. Ум. пташенька, пташечка.
Самокисє, -ся, с. и само́кись, -сі, ж. Простокваша.
