Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глаголіти

Глаголіти, -лю, -лиш, гл. Разговаривать. Їли, пили, глаголіли. Фр. Пр. 133.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 287.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛАГОЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛАГОЛІТИ"
Докі́нчувати, -чую, -єш, сов. в. докінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
Маць, -ці, ж. 1) Все маленькое. Вх. Лем. 434. 2) Маленькія дѣти, маленькіе люди. Вх. Лем. 434.
Мо́ташка, -ки, ж. Мотокъ (нитокъ). Харьк. г.
Натечи, -чу, -че́ш, гл. = натекти. Желех.
Натікати, -ка́ю, -єш, сов. в. натекти, -течу, -че́ш, гл. Натекать, натечь. Водиця сама в хату натече. Чуб. V. 897.
Орчиковий, -а, -е. Пристяжной.
Поживляти, -ля́ю, -єш, гл. Питать. Молитвами душу поживляти. К. Гр. Кв. 11.
Росплентати, -таю, -єш, гл. Распутать. Заплутався в гарбузіння та й наробив шкоди.... Росплентайте з гарбузіння, — вам шкоди не буде. Мил. 107.
Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.
Тихісічко нар. = тихісінько. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛАГОЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.