Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гичка

Гичка, -ки, ж. 1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка. Гн. II. 101. 2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма. Харьк. 3) Качань кукурузы безъ зеренъ. Угор. 4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи. 5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. гичечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИЧКА"
Гомоню́чий, -а, -е = Гомонливий. Гомонючий чоловік. Харьк. у.
Дострига́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. достри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл. Достригаться, достричься.
Зілля́ти, -ллю, -ллєш, гл. = злити. Желех.
Набо́йчик, -ка, м. Шомполъ. Лебед. у.
Накипі́ти Cм. накипати.
Обчимхати, -хаю, -єш, гл. = обчухрати. Дуби... обчимхані, що гілля на вершку, мов шапка на дрючку. Св. Л. 306.  
Повтирати, -ра́ю, -єш, гл. Утереть (многихъ). Повтирай дітей, бач як повмазувалися квашею. Богод. у.
Проклювати, -клюю́, -єш, гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11. Рудч. Ск. І. 40.
Просина, -ни, ж. Зерно проса.  
Саківно, -на, с. Часть сака. Шух. Г. 224, 228. Cм. сак. Часть підкладу. Шух. I. 228.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГИЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.