Двірня́к, -ка́, м. Дворовый человѣкъ.
Забала́куватися, -куюся, -єшся с. в. забала́катися, -каюся, -єшся,, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну.
Ма́точина, -ни, ж. Ступица въ колесѣ. Балагула засіла в грязь по самісіньки маточини. Ревнув мов у маточину.
Ожити, -ся. Cм. оживати, -ся.
Підгорілка, -ки, ж. пт. Anas ferina.
Попідмочувати, -чую, -єш, гл. Подмочить (во множествѣ). Такий дощ лив, ворохи мені на току попідмочувало.
Постіл, -тола, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. 6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. На козакові постоли в'язові. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. постоло́м добро́ возять, носять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. деревянной лопатки конца ружейнаго приклада. 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Cм. ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Cм. токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. Ум. постоле́ць, постолик. Ув. постоли́ще. Вербові постолища.
Соборище, -ща, с. = собір.
Чарупка, -ки, ж. Ячейка въ пчелиномъ сотѣ.
Шерегувати, -гую, -єш, гл. Строить въ ряды. Військо збірає.... все шерегує.
