Затюѣкати, -каю, -єш, гл. 1) Закричать: тю! 2) Запугать крикомъ на кого.
Куций, -а, -е. 1) Короткій, кургузый. Козаченьку чорноусий, чому в тебе жупан куций?
2) Малорослый. Повибігали якісь панночки, куці та бистрії, як сороки. Да й не був він куций, то б то на зріст малий. Куца баба. Cм. баба.
3) Короткохвостый, безхвостый. Такий я добрий куций, як ти з хвостом. Пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Далеко куцому до зайця!
4) Чортъ. Куцим або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає. Ум. куце́нький. У других дочки і в двадцять років ходять в куценькій сукні. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці.
Нестелепа, -пи, об. Неповоротливый, непроворный человѣкъ. Така вже вдалась нестелепа, роззява.
Переложення, -ня, с. = перекладання, 1, 3.
Плюсь! меж.
1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду.
2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба».
П'янюга, -ги, об. ув. отъ п'яниця. Ув. п'яню́жище.
П'ятнадцятий, -а, -е. Пятнадцатый.
Роскаль, -лі, ж. Распутица.
Трошечки нар. Ум. отъ трохи.
Холонути, -ну, -неш, гл. Стынуть, охлаждаться. Нехай борщ холоне. холо́не серце, — у серці. Сердце замираетъ; страшно. Холоне серце, як згадаю, що не в Украйні поховають, що не в Украйні буду жить.
