Гадина, -ни, ж.
1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В'ється, як гадина. Гадина в його словах дихає. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Туга коло серця як гадина в'ється.
2) — сліпа = веретінник, Anguis fragilis.
3) — сороката. Pelias chersea.
4) — чорна. Pelias chersea.
5) Употребляется какъ бранное слово. Ум. гадинка. гадинонька, гадиночка.
Глинянка, -ки, ж. = глинище.
Довба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь.
Луб'я́нка, -ки, ж. 1) Повозка, обшитая лубомъ. 2) Осеннее жилище гуцульскихъ древосѣковъ: родъ шалаша, покрытаго лубомъ.
Миша́р, -ря́, м. Мѣсто заросшее сорной травой.
Му́литися 1, -люся, -лишся, гл. Мяться, переминаться. Микита довго чогось мулився і не хотів протів ночі виїздити. Та оце було мулюсь, мулюсь, а на дворі холодно; треба йти.
Поросквітчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Снять вѣнокъ, цвѣты съ своей головы (о многихъ).
Роспуджувати, -джую, -єш, сов. в. роспу́дити, -джу, -диш, гл. Разгонять, разогнать. Роспуджував, мов птаство, татарву. Чи ба! вівці роспудив.
Стелепнути, -пну, -неш, гл.
1) Затрясти, тряхнуть.
2) Затрястись.
Табор, -ру, м. Станъ, лагерь; обозъ, таборъ (у войска, чумаковъ, косцевъ и пр.). В яру колись гайдамаки табором стояли. Ум. та́борик.
