Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

діжун

Діжу́н, -на́, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІЖУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІЖУН"
Берегулька, -ки, ж. Ум. отъ берегуля.
Греци́ло, -ла, с. Квасцы. Шух. І. 254. Cм. Галун.
Дзьобань, -ня, м. = Оскард (съ острыми концами). Мик. 481.
Забахурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Пуститься въ развратъ. Ти поїдеш, а жінка забахурує з молодчими.
Набу́рити, -рю, -риш, гл. Налить много. Вона туди дьогтю набурила. Мнж. 93.
Переколоти, -ся. Cм. переколювати, -ся.  
Примусний, -а, -е. Изобрѣтательный, способный, находчивый. Мнж. 190.
Спосудитися, -джуся, -дишся, гл. Одолжить, занять. Така погана сусіда, вже у її нічого не спосудишся.
Усміти, -нію, -єш, гл. Посмѣть.
Утомляти, -ляю, -єш, сов. в. утомити, -млю, -миш, гл. Утомлять, утомить. Спочивають добрі люде, що кого втомило. Шевч. 77, Коні вороненькі ноги утомили. Шух. І. 199.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІЖУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.