Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дімениця

Дімени́ця, -ці, ж. Нарывъ подкрыльцовой впадины. Екатер. у. Слов. Д. Эвар. Cм. Диминиці.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІМЕНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІМЕНИЦЯ"
Борікати, -каю, -єш, гл. Бодать. Борікає рогами. О. 1861. І. 94.
Вітряхнути, -хну, -неш, гл. Высохнуть. Шух. І. 253.
Гоїння, -ня, с. Залѣчиваніе, заживленіе.
Запальни́й, -а́, -е. воспламеняющійся, горючій
Зогріток, -тку, м. Пріютъ, притонъ. Угор.
Кесарський, -а, -е. = кесарів.
Ме́ркнути и меркти, -кну, -неш, гл. Меркнуть. І пожарище не вгасало, і мерк за димом Божий світ. Шевч. 437. Вже зорі поперед нього меркнуть. МВ.
Соннота, -ти, ж. Сонливость. На бабу все нападає соннота. Рк. Левиц.
Сугроба, -би, ж. Большая выбоина. Мнж. 192.
Фатка, -ки и фать, -ті, ж. = хватка. Браун. 14. Вх. Пч. II. 23.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІМЕНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.