Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. 2) = Вежа 3. Объясн. къ рис. 21. Ум. Дзвіни́чка.
Жа́дно нар. 1) Желательно. Що на людях видно, то і собі жадно. 2) Жадно. Ні, не плаче: змія люта жадно випиває його сльоза.
Зомлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. зомліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣть, упасть въ обморокъ. Головонька змита, кошуленька біла, а молода дівчина із жалю зомліла. Катря стоїть коло стіни, сама як стіна біла: бачу — зомліває.
Крийма нар. Закрыто вплотную. По синьому морю як бжоли снували (кораблі), що аж море собою, наче хмарами тими, прийма укривали.
Літайча́, -ча́ти, с. Маленькая бабочка.
Осокорина, -ни, ж. Одно дерево, осокоря.
Отцей, отця́, отце́, мѣст. = отсей.
Росколихувати, -хую, -єш, сов. в. росколиха́ти, -ха́ю, -єш и -колишу, -шеш, гл.
1) Раскачивать, раскачать. Серця (в дзвоні) не росколихали.
2) — духа. Воодушевлять, воодушевиться. Росколихавши духа, перейшов од розмови до народніх пісень.
Уколиця, -ці, ж. = околиця 1. Сюдою-тудою по за вколицю.
Укривання, -ня, с.
1) Накрываніе, покрываніе. Хату криємо, то се солома на вкривання.
2) Укрыванье, то, чѣмъ укрываются. Ум. укриваннячко. Пойняв я жону — холодну воду, а жовтий пісок, — то постіль моя, а чорная хмара — укриваннячко.
