ділениця

Ділени́ця, -ці, ж. Часть, пай, доля. Cм. Дільниця. Св. П. І. кн. М. XIV. 24. Господь — пай мій, займанщина, ділениця моя чиста. К. Псал. 30.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 391.

Випадкові слова

Корівняк, -ка, м. Коровій пометъ.

повністю...

Підорати, -рю́, -реш, гл. 1) Вспахать немного. 2) Подрѣзать плугомъ.

повністю...

Безвічно, нар. Вѣковѣчно.

повністю...